Коли контролювати не можливо, варто робити все, що можливо!
Головною проблемою всіх нас є те, що ми не можемо контролювати невідоме. Наш мозок сформований так, щоб шукати хоча б найменшу логіку в тому, що відбувається. Через це у нас немає спокою і відсутнє відчуття розуміння того, що відбувається. Тож у цій ситуації це і не можливо. Але зараз не час розуміти, а час відчувати!
Тому варто відчути і чим більше зараз ми намагаємося тягнути канат між прірвою власного страху та контролем над ситуацією, тим більше шансів втратити сили та потрапити у відчай. Мабуть зараз краще бути спостерігачем за самим собою та ситуацією.
Що це нам дає і як це робити?
1. Спостерігайте за тілом та відчувайте його. Наше тіло найрозумніше, що в нас є. Відпочивайте при кожній можливості, ніби вагітна жінка, тому що ми виношуємо у власному мозку своє майбутнє.
2. Спостерігайте та відчувайте зміни, але так ніби розглядаєте велику картину з далека. Лише в такому випадку можна буде зробити перші висновки з трагічних подій сьогодення.
3. Спостерігайте та відчувайте оточення. Саме зараз можна визначитись з ким будувати нове майбутнє, зараз відбувається чіткий поділ з ким хочу і можу бути. У подальшому це дасть шанс на успіх.
4. Спостерігайте за думками. У ситуації жаху, важливо їх відрізняти та почути, тому корисно бувати в абсолютній тиші, щоб мати можливість розмовляти із собою, з власними живими переживаннями.
5. Спостерігайте за мінімальними можливостями. Будь-яка трансформація - це можливість, але з власними емоціями, які не помічаємо. Тож, проживайте емоції, не блокуйте їх і не ігноруйте біль ситуації, таке звільнення корисне.
6. Спостерігайте за бажаннями. Існує думка, що ми не помиляємось, кожен обирає саме для нього вірний шлях Душі, але за панікою бажання часто не чути. Наприклад: я хочу миру, що за цим бажанням приховано для Вас? Створить такий собі власний ланцюжок правди.
7. Спостерігайте за емоціями. Звісно, їх контролювати не можливо, але варто регулювати та опрацьовувати всіма відомими методами. Лише в такому випадку вони не затьмарять тихий шепіт розуму.
Методики та опитувальник депресії та тривожності
ПОРАДИ ПЕДАГОГАМ
ЯК УНИКНУТИ КОНФЛІКТІВ
Усвідомте ситуацію, відповівши собі на наступні питання:
Наскільки велика частка суб'єктивних факторів у конфлікті, у чому джерела напруги з однієї або обох сторін?
Досягненню яких цілей іншої сторони ви, можливо, перешкоджаєте?
Які особистісні бар'єри вам заважають у розв’язанні конфлікту?
Що важливіше для справи – можливі наслідки конфлікту чи сама проблема,через яку відбулося зіткнення?
2. Не йдіть на конфлікт, якщо немає впевненості в тому, що мотиви дій партнера правильно зрозуміли.
3. Проявляйте терпимість до інакомислення. Якщо ви виявили, що партнер в чомусь не прав, то не слід обовязково доводити йому це. Іноді необхідно повідомити партнеру, що він не прав, але не обовязково робити це при свідках, неслід наполягати, щоб він публічно визнав свою неправоту.
4. Управляйте своїм психічним станом, уникайте перед конфліктних ситуацій при перевтомі, причиною яких може стати власна роздратованість.
5. Якщо партнер підвищеної агресивний, то непочинайте з ним обговорення гострої проблеми. Для обговорення спірних проблем виберіть відповідний час.
6. Не чекайте від навколишніх занадто багато чого. Не вимагайте від оточуючих
неможливого, враховуйте, що їх здібності до різних видів діяльності різні. Якщо оточуючі не виправдовують ваших очікувань, це викликає негативні емоції. Робіть добро безкорисливо, не розраховуючи отримати щось натомість.
7. Не «довбайте кувалдою критики» по нестачах, викликаючи у людини природню протидію.
8. Не загоняйте опонента в кут. Якщо опонент прийняв неграмотне рішення, то бажано відмовити собі в задоволенні публічно викрити його некомпетентність. Людина, поставлений в безвихідну ситуаціюцію, принижена і ображена йде на загострення конфлікту заради збереження честі та гідності.
9. Не забувайте про почуття гумору.
10. Спробуйте першим зробити крок до нормалізації відносин, відкрито взяти на себе частку провини й запропонувати спокійно відшукати прийнятне для обох сторін рішення.
11. Удайтеся до думки третьої, незацікавленої й авторитетної особи, що зможе розглянути ділову, не емоційну сторону конфлікту.
12. Намагайтеся підтримувати сприятливий соціально-психологічний клімат на роботі і вдома, забезпечте собі повноцінний відпочинок.
Таким чином: добре організована суспільна діяльність персоналу буде могутнім засобом, за допомогою якого можна вирішити задачу щодо попередження будь-якого конфлікту, що назріва. Припинити суперечку можна загальними прийомами: сказати, що в чомусь праві ви, а
у чому-то ваш опонент, звести проблему жартома, перевести розмову на іншу тему, поступитися, якщо проблема спору не важлива і словесна поступкане зобовязує до якихось дій, заявити, що ви не встигли всебічно розібратися в проблемі, і запропонувати повернутися до її обговорення завтра.
Пам’ятка психолога педагогу
Пропоную вам кілька психологічних технік допомоги дитині (івихователю!), що з певних причин утратила контроль.
1. Крок перший. «Наздогнати» Головне завдання — налагодити емоційний контакт із дитиною, тому : • не бійтеся виражати співучасть дитині, допомогти дитині «тут і зараз»; • «співчувайте безоцінно». • «Безоцінно» виражати співчуття можназ «констатації» відчуття дитини: «Звісно неприємно, боляче..., коли...»або «Мені шкода, що...».
2. Крок другий. «Приєднатися» Головне завдання - продемонструвати дитині: «я тебе розумію, я зтобою». Це дуже важливо у випадках:
Сльози: чим старша дитина, тим серйозніша причина для сліз, іговорити на болючу тему складно. Можна використати «методперелічування»: «Ти плачеш, тобі неприємно з ...(перелічуємо садок,однолітків, сім‘ю). Постійте поруч - ваша присутність допомагає й без слів. Інколи хлопчики бурхливо реагують на спробиспівчуття, виливаючи свою образу на того, хто співчуває. Це не свідчить проте, що дитина хоче вас образити. Навпаки, дуже потребує і при цьому невірить у можливість розв‘язання проблеми чи справедливість. «Приєднатися»у цей момент можна, якщо використати «парадоксальне» приєднання. Почнітьфразою «Оце так довели люди!», після цього, як правило, дитиназаспокоюється. Далі продовжуємо спокійно й доброзичливо: «Вибач, що«чіпляюся» до тебе, але я не можу, коли когось так ображають. Можеспробуємо якось впоратися з неприємністю?...». Дитина має право на самостійне вирішення проблеми, а дорослому втакому разі важливо продемонструвати дитині, що вона не залишається сам насам з проблемою і що є підстрахування. Якщо спроби продовжити розмову виявилися невдалими, використовуємо «відхід з приєднанням»: «Поважаю людей, які вирішують свої проблеми самостійно. Гадаю, з твоєю рішучістю втебе все буде добре. Але якщо захочеш поговорити на цю тему (маємо на увазіпроблему дитини), дай мені знати».
Бійка, розкидання речей чи інші прояви агресії. Дитину упевнено, але м‘якообхоплюємо зі спини, доки вона не заспокоїться.Якщо дитина розкидає речі, б‘є меблі, досить притримати її за руку:«Тихо! Тихо! Книжка (стілець) тут ні до чого!».Як правило, після афективного спалаху дитина відчуває спустошеність іне готова до співбесід. Дайте їй змогу відпочити (добре, якщо під наглядомпедагога ) і обов‘язково поговоріть наодинці трохи пізніше.
Крок третій. «Вирішуємо проблему» Цей етап досить складний через неможливість передбачити всі тонкощіситуацій, які спричинили проблеми дитини.Проблеми у спілкуванні з однолітками. Причиною особистісних проблем часто є мікроклімат у сім‘ї. Дитинарано звикає до агресивно несправедливого ставлення до себе з боку членівсім‘ї. Основна стратегія роботи вихователя в цьому напрямку може бутисформульована так: «Наша група для тебе — острівець безпеки, тут тебезрозуміють і допоможуть. Тут тобі ніщо не загрожує».
Робота з дитиною:
Дитині в усній формі пропонуємо запитання у формінезакінчених речень.Якщо дитина охоче йде на контакт, можна спробувати поговорити з нею«про життя», намагаючисьз‘ясувати, як дитина сприймає оточення та світзагалом, ставлення до себе за такими запитаннями :
Ти змалював нашу групу так ...
Як ти вважаєш, чи діти в інших групах такі самі?А люди?
Якби ти був чарівником, яких рис характеру додав людям?А дітям? Собі?
Як ти вважаєш, коли твої кривдники тебе ображають, вони радіють чисердяться ?А ти?
Ти швидко пробачаєш образи ?
Якщо не вдалося одразу відповісти на образу, чи тобі хочетьсяпомститися ?
При цьому ти буваєш задоволеним ?
А що б ти пробачив іншому, якби тебе попросили ?
Останнє запитання — спроба корекції :«Давай з тобою домовимося. Спробуй поспостерігати за собою й умоменти, коли почуваєшся ображеним не дуже сильно, скажи собі: «Він такийсамий, як і я. Це - дрібниця, і я його пробачаю». А в кінці дня скажи мені,скільки дрібних образ тобі вдалося «погасити».
Побажання вихователю:
Діти, які агресивно захищаються, потребуютьпостійної уваги. Це важливо для безпеки дитини та її оточення, а також длядемонстрації дитині підтримки у складних моментах спілкування, допомога врегуляції поведінки.
Робота з дитячим колективом:
Основні завдання: зняти напруженість у стосунках, зняти стереотипиисприйняття дитини («ярлики»), знайти друзів для дитини, знайти спільнусправу.
Виховання «важких» дітей - тривалий процес, що потребує узгодженихзусиль усіх, хто спілкується з дитиною у садочку. Добре, якщо виховательналагодить співпрацю з колегами для контролю провокаційних ситуацій,постійного педагогічного спостереження та патронату дитини, підкріплення їїпозитивних зусиль.
