Д О М А Ш  Н  Я      І Г Р О Т Е К А

Консультація для батьків

 вчителя-логопеда Олени Петуніної

Шановні батьки!

Пропоную Вам ігри, які допоможуть дитині подружитися зі словом, навчать розповідати, допоможуть зробити мову дитини багатше і різноманітніше. Ці ігри можуть бути цікаві та корисні всім членам сім'ї. В них можна грати у вихідні дні, свята, в будні дні, вечорами, коли дорослі та діти збираються разом після робочого дня. Під час гри зі словом враховуйте настрій Дитини, її можливості та здібності. Грайте з дитиною на рівних, заохочуйте її відповіді, радійте успіхам і маленьким перемогам!

«Тільки веселі слова»

Грати краще в колі. Потрібно називати по черзі, припустимо, тільки веселі слова. Перший гравець промовляє: «Клоун». Другий: «Радість». Третій: «Сміх» і т. д. Гра рухається по колу до тих пір, поки слова не вичерпаються. Можна змінити тему і називати тільки зелені слова (наприклад, огірок, ялинка, олівець і т. д., тільки круглі (наприклад, годинник, Колобок, колесо тощо).

 «Перетворення»

Спочатку дорослий бере на себеголовну роль і уявляє себе предметом, річчю або явищем, від його імені веде розмову. Інші гравці повинні уважно вислухати і шляхом навідних запитань з'ясувати, про кого або про що йде мова.

Наприклад, «Я є в будинку у кожної людини. Тендітна, прозора.. Від недбалого поводження гину, і стає темно ». (Лампочка).

«Чарівна ланцюжок»

Гра проводиться в колі. Хтось із дорослих називає якесь слово, наприклад, «мед», і запитує у гравця, що стоїть поруч, що він уявляє собі, коли чує це слово? «бджолу». Наступний гравець, почувши слово «бджола», повинен назвати нове слово, яке за змістом підходить попереднього, наприклад, «біль» і т. д. Що може вийти?(Мед - бджоли - біль – лікарня)

«Слова - м'ячики»

Дитина і дорослий грають в парі. Дорослий кидає дитині м'яч і одночасно вимовляє слово, припустимо, «Тихий». Дитина промовляє слово з протилежним значенням «Гучний». Потім гравці міняються ролями.

                                                             Нейрогімнастичні вправи для дітей з ООП

 для розвитку моторики, уваги та пам’яті.

Консультація для батьків

 вчителя-логопеда Олени Петуніної

✅ «Дзеркальне малювання»

Дитина бере в обидві руки по фломастеру та починає малювати на аркуші симетричні малюнки обома руками одночасно. Можна розпочати з простого - лінії, геометричні фігури - і поступово ускладнювати.

Про переваги методики . Головна ідея методу дзеркального малювання - координація просторового та візуального сприйняття, правої та лівої руки. Завдяки одночасним та синхронним рухам відбуваються цікаві речі: руки та очі не напружуються(порівняйте зі звичайним письмом), а навпаки відбувається розслаблення, а разом з цим робота мозку гармонізується. Цікавим є факт - геній Ренесансу, Леонардо да Вінчі, однаково вільно малював та писав обома руками. Вірогідно, що це може бути одним з факторів його геніальності. Цей метод може бути корисним для будь-якого віку, його легко урізноманітнювати та ускладнювати(спрощувати). Наприклад, для зовсім маленьких дітей, можна запропонувати обвести пальчиками обох рук шаблон геометричної фігури. Або підключити до виконання кінестетику і помалювати у пісочниці. Для старших і тренованих - різні завдання для кожної руки, малювання фарбами.

✅ «Кільце»

Дитині пропонуємо послідовно та якомога швидше перебирати пальці рук, поєднуючи по черзі в кільце з великим пальцем вказівний, середній, підмізинний та мізинець. Виконувати в обох напрямках, кожною рукою, а потім обома.

Про переваги методики. Вправа "кільце" є однією з кінезологічних вправ, спрямованих на розвиток моторики та координації пальців. Ця вправа виконується за допомогою спеціального пристрою або просто звичайного резинового кільця. Основна мета вправи - зміцнення м'язів рук та пальців, покращення кровообігу та координації рухів. Велика перевага вправи "кільце" полягає в її доступності та можливості проведення в будь-якому місці та в будь-який час. Вона допомагає розслабити напружені м'язи, зняти втому та покращити зграйові навички. Регулярне виконання цієї вправи допоможе покращити кінезіологічні якості вашої руки та пальців.

✅ «Частокіл»

Руки підняти догори, пальці випрямити. Схрестити вказівний та середній пальці, в потім – підмізинний та мізинець. Ритмічно змінювати.

Про переваги методики вправи Рухи рук тісно пов’язані з мовленням, вони є одним з факторів його формування. Тренування рухів пальців рук покращує не тільки рухові можливості дитини, а й розвиток психічних і мовних навичок. У свою чергу, формування рухів руки тісно пов’язано з розвитком рухового аналізатора і зорового сприймання, різних видів чутливості, просторового орієнтування, координації рухів та ін.

✅ «Перехресні кроки»

Дитина крокує на місці, високо піднімаючи коліно та торкаючись (або наближаючи) до нього ліктем тієї ж руки. Потім крокує так, щоб до коліна тягнувся лікоть протилежної руки

Про переваги методики вправи Вправа, яка наповнить вас енергією та вмикають нейронні зв’язки. Для нормального функціонування центральної нервової системи необхідна безперервна взаємодія правої і лівої півкуль головного мозку. Визначені на практиці спеціальні рухи активізують нервові шляхи у мозку в обох півкулях одночасно, знижують стрес і покращують загальний стан здоров’я.

Артикуляційні вправи - корисні та цікаві

                                                              рекомендації вчителя-логопеда

                                                   дошкільного навчального

                                                    закладу №25 «Дзвіночок»

                                                                                                       Олени ПЕТУНІНОЇ

Мета артикуляційної гімнастики – вироблення повноцінних рухів мовленнєвого апарату і певної вимови порушених звуків.

                                        Рекомендації по проведенню артикуляційних вправ

1.Проводити артикуляційну гімнастику потрібно щодня, щоб у дітей закріплювалися навички. Краще виконувати вправи 3-4 рази на день по 3-5 хвилин.

2.Кожна вправа виконується по 5-7 разів.

3.Утримання артикуляційної пози в одному положенні – 10-15 секунд.

4.При відборі вправ для артикуляційної гімнастики треба дотримуватися певної послідовності, йти від простих вправ до більш складних. Проводити їх краще емоційно, в ігровій формі.

5.Якщо дитина виконує якусь вправу недостатньо добре, не додавайте нових вправ, краще відпрацьовувати старий матеріал. Для його закріплення можна придумати нові ігрові прийоми. Нові вправи додавайте по одній, а всі інші для повторення і закріплення.

6.Артикуляційну гімнастику виконують сидячи, так як в такому положенні у дитини пряма спина, тіло не напружене, руки і ноги знаходяться в спокійному стані.

7.Дитина повинна добре бачити обличчя дорослого, а також своє обличчя, щоб самостійно контролювати правильність виконання вправ. Тому дитина і дорослий під час проведення артикуляційної гімнастики повинні перебувати перед настінним дзеркалом. Також дитина може скористатися невеликим дзеркалом (приблизно 9х12 см), але тоді дорослий знаходиться перед дитиною.

8.Починати гімнастику краще з вправ для губ.

Використання ізографів для профілактики оптичної дисграфії

                                                         консультація вчителя-логопеда

                                                                               компенсуючого дошкільного навчального

                                                    закладу №25 «Дзвіночок»

                                                                                                       управління освіти Бахмутської міської ради

                                                                                                       Олени ПЕТУНІНОЇ

     Письмо є важливим засобом навчання дитини у школі та успішного становлення в житті. За останні роки кількість дітей молодшого шкільного віку з порушеннями писемного мовлення значно збільшилась.(за даними науковців).

     Це пов’язано з недостатньою профілактичною роботою з дітьми  дошкільного віку, а саме у зв'язку з дистанційним навчання в умовах карантину та сімейною формою виховання з елементами дистанційного навчання, які  не сприятимуть підвищенню цих показників.

Профілактика цього порушення є дуже важливою.

    Дисграфія- частковий розлад процесу письма, пов'язаний з недостатньою сформованістю або розпадом психічних функцій. Що беруть участь у реалізації чи контролі писемного мовлення.

Види дисграфій (за Токаревим):

• Акустична
• Оптична
• Моторна

Які ж помилки припускає дитина при дисграфії?

• пропускає букви, склади, переставляє їх місцями;
• замінює схожі слова за звучанням;
• додає зайві літери, склади в слова;
• спотворює написання букв, наприклад, пише дзеркально; (Найбільшу складність, внаслідок властивостей дзеркальності, викликають такі літери: Б, В, Г, Ґ, Е, З, И, Й, К, Л, Р, С, У, Ц, Ч, Ш, Щ, Ь, Є, Ю, Я);
• не розрізняє парні приголосні (наприклад «в-ф», «б-п»);

• плутає схожі за написанням прописні літери (в-д, ш-т, л-и, и-ш…).

Найчастіше зустрічається оптична дисграфія.

Причини: Оптична дисграфія пов’язана з недорозвиненням зорового гнозису, аналізу та синтезу, просторових уявлень,з орової пам’яті.

Які ігри використовувати для усунення проявів оптичної дисграфії?

Це - ігри з літерами

• «Які літери сховалися?»;
• «Знайди зайву літеру» ;
• «Допиши літери»;
• «Лабіринт з літер»;
• «Знайди букви у геометричних фігурах».( Наприклад: О, У, И, І, М, П, Г, Т, С, Р, Л, Х.);
• «Виклади із паличок»;
• Графічні диктанти;
• Ізографи.

 Ізографи - це картинки, на яких предмети намальовані літерами. Ці літери  різним чином розташовані в просторі і оптично схожі на предмет, в назві якого вони використовуються.

На початковому етапі можна використовувати ізографи з підказкою. Такий вид роботи ефективно попереджує прояви порушень письма та читання у школі.Ізографи треба використовувати спочатку на рівні слова, потім-фрази, для складання речень.

АРТИКУЛЯЦІЙНА ГІМНАСТИКА – ЗАПОРУКА ПРАВИЛЬНОЇ ЗВУКОВИМОВИ

Консультація для батьків

вчителя-логопеда Олени ПЕТУНІНОЇ

Формування правильної звуковимови у дітей - це складний процес. Дитині належить навчитися управляти своїми органами мовлення, сприймати звернену до нього мову, здійснювати контроль за мовленням оточуючих та власним мовленням.

Сьогодні я хотіла зупинитися на значенні та організації артикуляційної гімнастики в становленні і корекції звуковимови у дошкільнят. Дана інформація буде корисна як для батьків дітей раннього віку, так і для дітей старшого дошкільного віку.

              Виразність і чистота вимови звуків залежить від багатьох факторів і, в першу чергу, від анатомічної будови артикуляційного апарату, від того, як діють язик, губи, щелепи, від уміння людини відчувати рухи органівартикуляції.

         Для правильної звуковимови потрібні сильні, пружні і рухливі органи мови - язик, губи, м'яке  піднебіння. Всі мовні органи складаються з м'язів. Якщо можна тренувати м'язи рук, ніг, спини іт. д. Значить, можна тренувати і м'язи язика і губ. Для цього існує спеціальна гімнастика, яка називається артикуляційною. Навіть, якщо ваша дитина ще не говорить, артикуляційна гімнастикадопоможе зміцнити м'язи органів мовлення і підготує базу для формування правильної звуковимови.

Існує думка, що артикуляційна гімнастика - це не настільки важливе, несерйозне заняття, яким можна і не займатися. Однак, це не так.

Систематичне виконання артикуляційних вправ дозволяє підготувати  артикуляційний  апарат до постановки звуків  (чим  раніше батьки з дитиною починають займатися артикуляційною гімнастикою, тим швидше у дитини з'являються звуки рідної мови).

Артикуляційні вправи допомагають дітям зі складними мовними порушеннями швидше подолати мовні дефекти.

Артикуляційна гімнастика дуже корисна дітям, про яких кажуть «каша в роті». (бо у таких дітей знижений тонус м'язів щік, губ і язика).

Розвиток мовлення на кухні

Консультація для батьків

вчителя-логопеда Олени ПЕТУНІНОЇ

Часто батьки скаржаться на те, що в сучасному світі дуже важко виділити достатньо часу для занять з дітьми, особливо тоді, коли дитина вже підросла, а мама вийшла на роботу. У вільний від роботи час вона готує, пере, прибирає, а дитина часто «сама по собі». Але, як відомо, безвихідних ситуацій не буває. Далі будуть розглянуті прості приклади того, як поміж справами – навіть на кухні – можна проводити з дитиною повноцінні заняття з розвитку мовлення загалом, та граматичного аспекту зокрема.

Кухня цілком може бути не тільки місцем для приготування і вживання їжі. Кухня– це безкраї простори для розвитку мовлення.

На кухні можна:

• активізувати і збагатити словник дитини іменниками і прикметниками для позначення харчових продуктів, страв, посуду, побутової техніки;
• тренуватися у суфіксальному словотворенні прикметників від іменників;
• вчити правильно узгоджувати прикметники з іменниками в роді, числі, відмінку;
• складати з цими словосполученнями причинно-наслідкові складнопідрядні (зі сполучником «тому що») речення;
• розвивати монологічне і діалогічне мовлення, увагу, пам'ять, аналітико-синтетичне мислення.

Цікавинки на кухні

*Логопедична гра для тренування суфіксального словотворення.

На столі перед дитиною викладіть різноманітні продукти і продемонструйте, як можна, з'єднавши два продукти, отримати «новий».

Наприклад, вибираємо шоколад і печиво. Що виходить? Шоколадне печиво.                              

*Логопедична гра для тренування узгодження прикметника з іменником в роді, числі, відмінку.

Продовжуємо роботу з шоколадом і печивом.

Що у тебе на десерт? (Шоколадне печиво.)

Прибрати печиво зі столу. А чого в тебе вже немає? (Шоколадного печива.)

Повертаєте печиво на стіл. Чому ти віддаєш перевагу? (Шоколадному печиву.)

Чим ти любиш пригощати друзів? (Шоколадним печивом.)

Про що ти часто мрієш? (Про шоколадне печиво.)

*Логопедична гра для тренування складання складнопідрядних речень пояснювального характеру.

Запитайте в дитини:

- Як ти вважаєш, що я буду готувати?

Дитина повинна відповісти приблизно так:

- Я вважаю, що ти будеш готувати картопляне пюре, тому що ти почистила багато картоплі

*Логопедична гра «Чарівні страви»

Для створення у дитини веселого настрою можна утворити пари з продуктів, що не поєднуються між собою, і попросити пояснити, наприклад, чи бувають вишневі котлети або апельсиновий суп.

Вправи для нейтралізації тривожного стану

Консультація для батьків вчителя-логопеда Олени Петуніної

Прості вправи, які допоможуть покращити самоконтроль, навчать справлятися з тривогою, сприятимуть концентрації та розумовій діяльності дітей.

Коли дитина пережила сильний стрес, її досвіду замало для відновлення контролю над собою, думками та здатністю навчатися. Вправи, про які ми сьогодні поговоримо, допоможуть дітям та й дорослим навчитися контролювати емоції. Загалом, ці методики будуть корисними всім дітям, яким потрібно швидко налаштуватись на навчання та розвинути навички самоконтролю, нейтралізації тривожного стану.

Дихання та рухи

Навчайте дітей правильно дихати та спонукайте рухатись, адже це допоможе краще зрозуміти своє тіло. Мова йде про дихальні та фізичні вправи, що сприятимуть швидкій нормалізації стану нервової системи. Не забувайте, чим більше вони тренуються, тим легше їм буде під час дискомфортних ситуацій.

Найпростіша вправа – глибоке дихання животом. Під час виконання цієї вправи діти стоять прямо, ноги на ширині плечей, очі закриті. Задайте їм ритм рівного глибокого дихання. М’язовий релакс – допомагає дітям відчути своє тіло. Її суть полягає у зумисному напруженні м’язів тіла у чергуванні з розслабленням з голови до ніг.

Вправи для швидкого розслаблення

Діти можуть сидіти на стільцях, кожен пункт можна виконати декілька разів. Нагадуйте про рівномірне дихання:

1. Сядьте на стілець рівно, не перехрещуючи ноги. Якщо хочете, можете закрити очі. Порухайте пальцями ніг, стисніть їх сильно та повільно розслабте.
2. Піднімаємось вище до литок. Тримайтесь за стілець, відірвіть п’яточки від підлоги та напружте ікри. Поволі, а далі розслабте ноги.
3. Напружте прес, а потім розслабте живіт.
4. Відведіть плечі назад, напружте спину. Розслабтесь.
5. Стисніть пальці у кулак сильно-сильно, наче схопили щось. Відпустіть. Стисніть руки у кулак та притисніть до себе. Плечі підтягніть до рук та розслабтесь.
6. Потрясіть руками, відчуте легку напругу у м’язах.

Пошук кольорів

Діти мають знайти у просторі, що їх оточує, предмети зазначених кольорів. Головна умова – все виконується у повній тиші.

Візуалізація

Вправа, яку можна виконувати у хвилини відпочинку до чи після напруги. Підберіть фрагмент книги, чи оповідання, багаті на образи. Дитина повинна сидіти мовчки, заплющивши очі. А ви у цей час прочитаєте їм обраний твір. Попросіть дитину уявляти все, про що ви скажете. Для більшого ефекту можете поставити легку фонову музику. Потім попросіть її розказати, що  відчувала у моменти, коли слухали оповідання. Нехай запам’ятає це відчуття та пригадує його у хвилини напруги чи тривоги.

Острівець безпеки

У кожної людини є місце, де вона відчуває себе повністю захищеною. Це може бути уявний або ж справжній куточок у будь-якому місці на планеті. Одного разу знайшовши свій острівок безпеки в дитинстві, у дорослому житті будеш повертатися до нього. Нехай діти пригадають, де вони почувають себе у безпеці чи де їм хотілося б бути у моменти, коли тривожно, страшно. Дайте дитині декілька хвилин, аби відчути себе повністю захищеною чи просто спокійною у тому чарівному місці.

Є діти, котрі не можуть знайти нічого подібного? Запропонуйте їм уявити приємні речі: галявина у лісочку біля струмка, пляж біля тихого моря тощо.

Малюнки та розмальовки

Процес малювання та розмальовування картинок, як відомо, може стати чудовим заспокійливим. Більш того, такі прості вправи допомагають сконцентрувати увагу та налаштувати на подальшу серйозну діяльність. Дозвольте вашим дітям створити щось прекрасне та відволіктися від хаосу буднів. Така концентрація допоможе дитині відволіктися від саморуйнівних думок після кризових ситуацій. Діти можуть самостійно обирати тему малюнка, а можете й ви запропонувати. До речі, чому б і вам не приєднатися до виконання цієї вправи?

Слухання

Дуже простий та ефективний прийом. Хай дитина спокійно сидить за столом, закривши очі. Попросіть відкинути думки та зосередитися на навколишніх звуках. Нехай прислухається до всього, що відбувається навколо. Потім встановіть таймер на одну хвилину. Дитина зможе почути, як грюкнули двері , як за вікном співають птахи, цокання годинника, гудіння процесора комп’ютера і багато чого іншого, чого не чули через постійний гамір у кімнаті, через шум своїх думок.  Коли час закінчиться, попросіть учнів прокоментувати, як саме змінився їх стан.

Вивчення свідомості через письмову творчість(для дорослих)

Давно доведено, що можливість написати про свої почуття – відмінна вправа для розслаблення та вивчення себе. У неї є додаткова перевага – надання можливості відтворити найбільш тяжкі проблеми, подивитися на них з іншої точки зору та знайти шлях для подолання дискомфорту. Напишіть про все, що відчуваєте, Ви можете складати списки, писати прості листи, вірші, есе, оповідання, більш того, це може бути просто набір слів чи фраз.

Якщо не вирішили, що писати, напишіть такі фрази: «Речі, що роблять мене щасливим (сумним, сердитим)...», «Одна з кращих історій, які я коли-небудь чув...», «Моє улюблене місце...»,

 «10 речей, які я люблю найбільше»…

Поради для батьків: як підтримати та заспокоїти дитину під час війни

                                                                                                            Консультація для батьків

вчителя-логопеда Олени ПЕТУНІНОЇ

Як підтримати та заспокоїти дитину під час війни, щоб зменшити наслідки психологічної травми . Під час війни діти потребують особливої уваги з боку батьків. Страх, тривога та нервове напруження – ці почуття особливо впливають на дитячу психіку.

1. Мінімізуйте перегляд новин з дитиною.

В ідеалі, уникайте їх перегляду при дитині. Задля власного спокою можна поставити дедлайн на їх перегляд, уникаючи постійного моніторингу соцмереж.

2. Говоріть з дитиною. Багато. Постійно.

Це прекрасний інструмент, який можна взяти із собою в укриття. Намагайтеся бути максимально чесними та озвучуйте лише правдиві факти або те, в чому дійсно впевнені і у що вірите самі.

3. Діти потребують тактильності. Іншими словами, намагайтеся обіймати їх якомога частіше. Для молодших дітей гарно спрацюють пальчикові ігри. Можна спробувати створити максимальне відчуття безпеки: обійміть дитину; ритмічними, проте не динамічними погойдуваннями рухайтеся вправо-вліво або вперед-назад; можна паралельно з цим погладжувати дитину або намугикувати якусь мелодію. І не важливо скільки Вашій дитині років: 4 чи 12…

4. Не соромтеся говорити зі своєю дитиною про власні почуття та емоції.

Ви живі! У Вас є емоції! Ви вчите дитину тому, що проявляти їх - це нормально.

5. Прислухайтеся до дітей. Найчастіше, вони транслюють те, що переживають і відчувають мимовільно. Інколи, самі не розуміючи, що з ними відбувається.

Дуже гарно спрацює повторення за дитиною її ж тверджень. Наприклад: «Ти злишся на … Так?», «Ти боїшся, що …» і т.д.

6. Спостерігайте за грою дитини. Саме в грі дитина проживає те, що свідомо прожити не в змозі. Гра може допомогти зрозуміти те, що дитина не зможе проговорити.

7. Не втомлюйтеся повторювати дитині, що ви поруч, що ви її захищаєте, турбуєтеся про неї, що вона не самотня. Намагайтеся бути в зоні постійного доступу: фізично, по телефону, по відеозв’язку (у випадках, коли доводиться бути окремо).

8. Дозвольте дитині брати із собою важливу річ або іграшку. Це створить додаткове відчуття безпеки. Якщо десь забувши лишатиме – нагадайте про неї. Якщо загубить – дозвольте посумувати, а, за потреби, запропонуйте обрати іншу для турботи.

9. Не ігноруйте можливості створити символічні ритуали перед сном. Це може бути, наприклад, розмова на нейтральні або спільні теми або обійми із старшими дітьми. З молодшими дітьми може бути читання або складання казок, обійми та погладжування.

10. Дозволяйте дітям знімати напругу в конструктивний спосіб.

Це можуть бути найрізноманітніші ігри та техніки:

- можна рвати або зминати папір;

- грати в «паперові» сніжки;

- можна «боксувати» м’яку подушку;

- запропонуйте крик без крику: просимо дитину спробувати закричати, але без голосу (гучності);

- «стаканчик крику» або «мішечок крику»: можна кричати, але лише направивши цей крик в мішечок або стаканчик;

- ігри з водою (воду можна переливати із ємності в ємність) та піском.

^{_{ВДИХ-ВИДИХ та поліпшення настрою.}}

(швидка «психологічна» допомога для дітей)

                                                        консультація для батьків вчителя-логопеда Олени Петуніної

Дихання – це дія, яку люди рідко коли усвідомлюють. Утім, цей важливий процес дозволяє впливати на фізичний та емоційний стан. За допомогою дихальних практик ми можемо заспокоїтися, узяти під контроль тривогу та прояви стресу. Особливо це потрібно зараз, у наші буремні дні. Використовуючі дихальні вправи з дітьми, важливо пам’ятати: до семирічного віку всі процеси – «тілесні». Тобто діти думають, рухаючись. Концентрація уваги, уміння зосередитися на уявному об’єкті поки лиш напрацьовуються.

Слід також мати на увазі, що діти й дорослі, які зазнали травматичного досвіду чи переживають стрес, можуть мати проблеми з концентрацією уваги та зосередженням. Практики уважності, дихальні вправи мають бути максимально наочними, закріпленими в рухах.

Коли дитина одночасно робить дихальні вправи, торкається паперу чи столу, коли пальчик відчуває стійку поверхню, око стежить за рухом - це одночасно задіює низку процесів, які допомагають стабілізуватися.

Правила використання цієї методики (автор Світлана Ройз) прості: починаємо рух пальцем контурами малюнка, почавши зі спеціальної позначки, і далі – за стрілками. Стрілки, що означають вдих і видих, позначені кольорами. У кожній вправі – акцент на видиху, звертайте увагу на довжину стрілки. Зауважте дитині, що дихальну вправу можна робити, використовуючи будь що в полі зору. Наприклад, із вдихом та видихом можна вже не пальчиком, а поглядом «обводити» раму вікна, двері, дерево. Теми малюнків дібрано ті, що є відомими й водночас універсальними для дітей.

Ці вправи використовувати від 3-х років і до будь якого віку.

ІНСТРУКЦІЯ         Постав палець на позначку початку:

                                1.Проводь пальцем по лінії стрілки.

                                2.Зелена стрілка– роби повільний вдих.

                               3.Синя стрілка – роби повільний видих.

Довга лінія стрілки показує, що вдих чи видих слід зробити тривалішим.  Зроби 2-3 таких кола дихання. Повністю обвівши картку, зроби рухи пальцями, наче струшуєш воду.

   Як зробити заняття по автоматизації звуків цікавим і різноманітним?

                                                                                                           Консультація для батьків

вчителя-логопеда Олени ПЕТУНІНОЇ

Шановні батьки!

Оскільки процес автоматизації звуків мовлення у дітей протікає досить складно, необхідно всіма можливими засобами полегшити дітям роботу по введенню нового звуку. Як зробити заняття по автоматизації звуків цікавими, різноманітними і в той же час продуктивними для дитини? Ми часто задаємо собі питання. Адже хочеться захопити дитину, здивувати її, викликати позитивні емоції, а не просто сухо промовляти матеріал.

З цим у дошкільному віці чудово впорається гра, оскільки в ній діти охоче, легко і швидко, часто непомітно для себе, засвоюють правильну вимову звуків, що поза грою знадобилося б набагато більше часу і сил.

Гра – одна з форм практичного мислення, діяльність, що носить пізнавальний характер. Така легкість утворення мовних рефлексів у   грі обумовлюється емоційністю дитини. Тому ігри повинні займати    велике місце при автоматизації звуків, яка вимагає безліч повторень, що стомлює дітей і набридає їм. Щоб уникнути цього   ігри повинні бути різноманітними. В одні з них грає з дитиною логопед, в інші – вихователь, треті – батьки.  

На етапі автоматизації звуків особливу увагу батьків слід звертати   на необхідність постійного контролю над поставленими звуками, так як тонус артикуляційної мускулатури все ще ослаблений, і  "зламати"   старий мовний стереотип буває дуже

важко. 

АВТОМАТИЗАЦІЯ  ЗВУКІВ

В   ДОМАШНІХ    УМОВАХ

                        ШАНОВНІ БАТЬКИ!

Звуки – основний будівельний матеріал людської мови, і тільки при їх чіткій, точній передачі мова може бути зрозуміла правильно, а значить служити засобом спілкування.

Останнім часом проблеми корекції мовлення набувають особливої актуальності. Кількість дітей зі стійкими поліморфними порушеннями звуковимови постійно зростає. При важких мовних порушеннях етап автоматизації затягується, дитині довго не вдається  правильно вимовляти поставлений звук в складах і словах, не кажучи вже про фрази. Багаторазове повторення одного і того ж мовного матеріалу стомлює дитини. Справа ускладнюється ще й тим, що для деяких звуків мовний матеріал дуже обмежений (наприклад, [р], [р'], [й], [щ] та ін). Якщо ж дитина «застрягла» на автоматизації ізольованого звуку, то про різноманітність прийомів і говорити не доводиться. У неї втрачається інтерес до занять, зникає бажання відвідувати кабінет логопеда.

Автоматизація звуків – самий важкий і тривалий етап.

На етапі  автоматизації головна мета – домогтися правильної вимови поставленого звуку у всіх формах мови: в складах, словах, реченнях і у вільній мови і легше, доступніше все це відбувається в грі, в ігрових вправах – провідному виді діяльності дітей-дошкільників.

Консультація  для батьків

вчителя-логопеда Олени ПЕТУНІНОЇ

 Використання мнемотехніки для розвитку зв'язного мовлення дітей старшого дошкільного віку

                 Ви навчаєте дитину яким-небудь невідомим йому  

                 п'яти словами - він буде довго і марно мучитися, але зв'яжіть двадцять

                 таких слів з картинками, і  він  засвоїть на льоту.                                                                                                                                                   К . Д. Ушинський                                                                           

    Головним завданням розвитку зв'язного мовлення дитини є вдосконалення монологічної мови. Ця задача вирішується через різні види мовленнєвої діяльності: переказ літературних творів, складання описових розповідей  про предметах, об'єктах, явищах природи, створення різних видів творчих оповідань, заучування віршів, а також складання розповідей по картині.

Всі названі види мовленнєвої діяльності актуальні при роботі над розвитком зв'язного мовлення дітей. І, щоб досягти високих результатів, вирішила використовувати нетрадиційні форми роботи з дітьми з формування зв'язного мовлення.

На сьогоднішній день - образна, багата синонімами, доповненнями і описами мова у дітей дошкільного віку - явище дуже рідкісне. У промові дітей існують безліч проблем.

• односкладова, що складається лише з простих речень мова. Нездатність граматично правильно побудувати поширене речення;
• бідність мови, недостатній словниковий запас;
• вживання нелітературних слів та виразів;
• бідна діалогічна мова: нездатність грамотно і доступно сформулювати питання, побудувати короткий або розгорнуту відповідь;
• труднощі в побудові монологу: наприклад, сюжетний або описовий розповідь на запропоновану тему, переказ тексту своїми словами;
• відсутність логічного обґрунтування своїх тверджень і висновків;
• відсутність навичок культури мовлення: невміння використовувати інтонації, регулювати гучність голосу і темп мови і т. д;
• погана дикція.

    Тому педагогічний вплив при розвитку мовлення дошкільнят - дуже складна справа. Необхідно навчити дітей зв'язно, послідовно, граматично правильно викладати свої думки, розповідати про події з навколишнього життя.

    Враховуючи, що в даний час діти перенасичені інформацією, необхідно, щоб процес навчання був для них цікавим, цікавим, розвиваючим.

    Фактори, які полегшують процес становлення зв'язного мовлення.

Один із таких факторів, на думку С. Л. Рубінштейна, А. М. Леушиной, Л. В. Ельконіна та ін - наочність. Розглядання предметів, картин допомагає дітям називати предмети, їх характерні ознаки, вироблені з ними дії.

    В якості другого допоміжного фактора ми виділимо створення плану висловлювання, значимість якого неодноразово вказував відомий психолог Л. с. Виготський. Він відзначав важливість послідовного розміщення в попередній схемі всіх конкретних елементів висловлювання.

Взявши в основу думку великих педагогів, побачивши ефективність наочного матеріалу, користуючись готовими схемами педагогів, але змінюючи та вдосконалюючи їх по-своєму, протягом декількох років використовую в роботі з навчання дітей зв'язного мовлення прийоми мнемотехніки.

Мнемотехніка - в перекладі з грецької - «мистецтво запам'ятовування». Це система методів і прийомів, які забезпечують успішне запам'ятовування, збереження і відтворення інформації, знань про особливості об'єктів природи, про навколишній світ, ефективне запам'ятовування структури розповіді, і, звичайно, розвиток мови.
За допомогою мнемотехніки вирішували наступні завдання:

• Розвивати зв'язне і діалогічну мова.
• Розвивати у дітей уміння з допомогою графічної аналогії, а так само з допомогою заступників розуміти і розповідати знайомі казки, вірші мнемотаблице і колажу.
• Навчати дітей правильному звукопроизношению. Знайомити з літерами.
• Розвивати у дітей розумову активність, кмітливість, спостережливість, вміння порівнювати, виділяти істотні ознаки.
• Розвивати у дітей психічні процеси: мислення, увага, уява, пам'ять (різні види).
• Сприяти вирішенню дошкільниками винахідницьких завдань казкового, ігрового, екологічного, етичного характеру та ін.

 Як будь-яка робота, мнемотехніка будується від простого до складного. Починала роботу з найпростіших мнемоквадратов, послідовно переходила до мнемодорожкам, і пізніше - до мнемотаблицам
 Зміст мнемотаблиці - це графічне або частково графічне зображення персонажів казки, явищ природи, певних дій та ін. шляхом виділення головних смислових ланок сюжету оповідання. Головне - потрібно передати умовно-наочну схему, зобразити так, щоб намальоване було зрозуміло дітям.
Схеми служать своєрідним зоровим планом для створення монологів, допомагають дітям вибудовувати:
- будова розповіді,
- послідовність розповіді,
- лексико-граматичну наповнюваність розповіді.

Мнемотаблицы-схеми служать дидактичним матеріалом в моїй роботі по розвитку зв'язного мовлення дітей. Я їх використовую для:

• збагачення словникового запасу,
• при навчанні складання оповідань,
• при переказах художньої літератури,
• при відгадуванні і загадывании загадок,
• при заучуванні віршів.

Працювати з мнемотаблицями почала зі старшої групи.
Для систематизування знань дітей про сезонні зміни використовую модельні схеми, мнемотаблиці по блокам "Зима", "Весна", "Літо", "Осінь".
Спираючись на досвід педагогів, були розроблені мнемотаблиці для складання описових розповідей про іграшки, посуд, одяг, овочі та фрукти, про птахів, тварин, комах. Дані схеми допомагають дітям самостійно визначити головні властивості і ознаки розглянутого предмета, встановити послідовність викладення виявлених ознак; збагачують словниковий запас дітей.
Для виготовлення цих схем не потрібні художні здібності: будь який педагог в змозі намалювати або, володіючи комп'ютером зробити подібні символічні зображення предметів і об'єктів до вибраного оповідання.
Для дітей середнього дошкільного віку треба використовувати кольорові мнемотаблиці, у дітей залишаються в пам'яті окремі образи: ялинка - зелена, ягідка - червона. Пізніше - потрібно ускладнювати або замінювати іншою заставкою - зображувати персонажів в графічному вигляді. Для дітей старшого віку схеми можна створювати в одному кольорі, щоб не відволікати увагу на яскравість символічних зображень.

Вірші.
Мнемотаблиці особливо ефективні при разучивании віршів. Суть полягає в наступному: на кожне слово або маленьке словосполучення придумується картинка (зображення); таким чином, весь вірш зарисовывается схематично. Після цього дитина по пам'яті, використовуючи графічне зображення,  відтворює вірш цілком. На початковому етапі пропоную готову план - схему, а по мірі навчання дитина також активно включається в процес створення своєї схеми.

Вірш «Зимонька»

           Прийшла зимонька-зима,

           Принесла нам в сумці білій:

           Вітер, сніг, бурульки, лід,

           І, звичайно, Новий Рік.

Для того, щоб урізноманітнити моменть автоматизації звуків і щоб відійти від нудного, монотонного повторювання слів, можна використовувати  мнемосхеми для закріплення поставлених звуків. 

Наприклад, автоматизація звуку[З]:

З'іла Зоя морозиво,

Зоя зуби заморозила.

Описова розповідь
  Це найбільш важкий вид в монологічної мови. Опис задіє всі психічні функції (сприйняття, увага, пам'ять, мислення). Діти не володіють тими знаннями, які набувають упродовж життя. Щоб описати предмет, його треба усвідомити, а усвідомлення - це аналіз. Що дитині дуже важко. Вважаю, що тут важливо навчити дитину спочатку виділяти ознаки предмета.
 

Складання творчих оповідань
Пропозиція придумати розповідь або казку діти зазвичай зустрічають радісно. Але щоб розповіді дітей були не одноманітні, логічно побудовані, істотну допомогу нададуть мнемотаблицы

Переказ

Йому належить особлива роль у формуванні зв'язного мовлення. Тут удосконалюється структура мови, її виразність вміння будувати речення. І якщо переказувати з допомогою мнемотабліц, коли діти бачать всіх дійових осіб, то свою увагу дитина вже концентрує на правильній побудові речень, на відтворенні у своїй промові необхідних виразів.
 

Етапи роботи з мнемотаблицями.
1 етап: Розглядання таблиці і розбір того, що на ній зображено.
2 етап: Здійснюється перекодування інформації, тобто перетворення абстрактних символів слів в образи.
3 етап: Після перекодування здійснюється переказ казки або розповіді по заданій темі. У молодших групах з моєю допомогою, у старших - діти повинні вміти самостійно.

Мнемотехніка багатофункціональна. На основі її створено різноманітні дидактичні ігри.   

Консультація для батьків

                                                                                 Коротка вуздечка язика

 Запропонуйте дитині відкрити широко рот та підняти язик вгору до піднебіння або потягнутись кінчиком язика до носика.

·         При дуже короткій під’язиковій вуздечці дитина взагалі не зможе цього зробити. Буде здаватись, ніби язик «пришитий» до дна ротової порожнини.

·         При менш короткій під’язиковій вуздечці дитина зможе підвести язик, однак при цьому його кінчик не зможе дістати до верхніх альвеол чи до піднебіння.

·         Якщо дитині не вдається підняти язик вгору самостійно, можна допомогти їй шпателем, ручкою чайної ложки чи ватною паличкою (оберіть те, що буде комфортним для вашого малюка). Таким чином ви відразу зможете виявити коротку вуздечку і переконатись, що язик не піднімається саме через цю причину, а не внаслідок парезу чи паралічу. 

Нагадаємо, парез - це ослаблення довільних рухів внаслідок порушення іннервації м’язів, а параліч - нездатність м’язів до скорочення внаслідок порушення іннервації.

Консультація для батьків

вчителя-логопеда Олени ПЕТУНІНОЇ

Правила автоматизації звуків

1.       Вимову поставленого звуку спочатку слід закріпити в простіших позиціях (відкритий склад), а потім переходити до складніших (закритий склад, сполучення з іншими приголосними звуками).

2.       Слова для автоматизації звуків дитина повинна повторювати за дорослим або по картинках (на яких зображений предмет на заданий звук).

3.       У словах не повинно зустрічатись звуків, які дитина вимовляє неправильно. Виняток – дитина не вимовляє великої кількості звуків і підібрати для неї відповідні слова дуже важко. Це правило не відноситься до вимови речень.

4.       На початку етапу автоматизації звуку в словах не повинен зустрічатись той звук, на який дитина раніше замінювала поставлений. Наприклад, якщо раніше звук [р] промовлявся як звук [л], тоді не можна використовувати слова, в яких обидва звуки присутні одночасно: Лариса, корал, рулон.

5.       На початковому етапі роботи над автоматизацією звука не повинно зустрічатись інших звуків, які відносяться до цієї ж групи. Наприклад, при автоматизації звука [р] у словах не повинно бути інших сонорних звуків ([л],[л’],[й],[р’]), при автоматизації свистячих звуків ([с],[з],[ц]) не повинні зустрічатись шиплячі ([ш],[ж],[ч],[щ]) звуки і навпаки. Це ж правило стосується і задньоязикових звуків ([к],[г],[х]).

6.       Слова, які використовуються для автоматизації звуків, можуть бути незнайомими дитині. Тому слід обов’язково пояснити їх значення під час заняття.

7.       Як тільки дитина з легкістю почне виконувати один вид логопедичних вправ, слід відразу переходити до іншого – більш складного.

8.       Для ще кращого відпрацювання правильної вимови звуків варто повертатись до опрацьованого раніше матеріалу.

Також, окрім автоматизації, звук необхідно диференціювати, тобто розмежувати його правильну вимову від тієї дефектної, що була у дитини раніше. Особливо важливо провести етап диференціації звуків, якщо дитина не просто пропускала звук у мовленні, а замінювала його на інший (замість «шапка» казала «сапка»).

Займатись автоматизацією та диференціацією звуків можна як послідовно, так і одночасно.

Консультація для батьків                   

Розвиток уяви та зв’язного мовлення

за допомогою казок

Одним з важливих, ефективних і перевірених способів розвитку словесної творчості у дітей завжди була казка. Адже саме казка найкращим чином активізує дитячу уяву і творче мислення, служить зразком літературної мови і засобом розвитку зв'язного мовлення, джерелом образів і сюжетів. Виявляється, казки можна не тільки читати! Про систему методів роботи з казками далі і піде мова  

                            .

Придумування продовження казок

Казки часто не мають відкритого фіналу, навпаки закінчення часто чітке і логічне: ріпку витягнули, колобка з'їла Лисиця, Попелюшка і Принц одружилися. Дитині можна запропонувати поміркувати, що ж могло статися далі в житті персонажів. Варіанти продовження у дітей можуть бути різними, залежно від рівня їх сприйняття та аналізу казки, розвитку творчої уяви.

Зміна кінцівки казки

Дитині пропонується змінити кінцівку казки, яка їхї не влаштовує. Наприклад, у народних казках «Колобок», «Рукавичка» або в авторських «Русалонька» Г. Х. Андерсена.

Спеціальне вирішення проблемного питання, поставленого до казки

Важливо гарненько подумати над проблемою, яка спонукала б дитину фантазувати, допомагати улюбленим героям шукати вихід зі складних ситуацій, придумувати кілька версій і вибирати з них одну. Для цього потрібно вчитися мислити і придумувати. Наприклад: Принцеса всю ніч лежить на горошині і не може заснути. Потрібно винайти щось таке, що допоможе Принцесі спокійно заснути.

Заміна ситуацій у знайомих казках

Вкотре читаючи дитині добре знайому казку, потрібно домовитися щось у ній змінити. Спочатку незначні зміни вносить дорослий, але так, щоб спонукати дитину фантазувати: «А давай зробимо так, щоб ...»

Заміна характерів персонажів казки

Улюблені казкові образи, з якими зустрічається дитина безліч разів, формують у неї стереотипи і стереотипне мислення. А для того, щоб розвивати креативність, оригінальність, запропонуйте дитині придумати нову казку, наділивши головних персонажів давно відомої казки новими якостями.

Складання казок з персонажами з інших казок

Можна запропонувати дитині створити нову казку, в якій братимуть участь персонажі з інших казок. Для початку доцільно підібрати ілюстрації з їх зображеннями і уважно їх розглянути, згадати історію кожного, а потім «перемістити» їх у нові обставини.

Складання казок про фантастичні країни і світи

Звичайно, такі країни придумують спочатку самі дорослі і допомагають дітям дати їм назви: «Тілі-вілі-тряндія», «Небувалія» і т.д. Дитина розповідає про країни за таким планом: 1. Хто живе в цій країні? 2. Що вони роблять? 3. Як ми туди потрапимо? 4. Що там будемо робити? 5. Що привеземо з цієї країни на пам'ять?

Застосовуючи вищевказані способи роботи з казками, ви не тільки будете всебічно розвивати свою дитину, ви також повною мірою забезпечите якісне та цікаве спільне проведення часу.

Консультація для батьків

вчителя-логопеда Олени ПЕТУНІНОЇ

                                                  Вчимо вірші весело

       Всі діти люблять вірші, із задоволенням їх слухають і намагаються запам'ятати і переказати. При виборі віршованого матеріалу треба, перш за все, звернутися до народної творчості, використовувати народні пісеньки, жарти, примовки, які відрізняються стислістю вірша і простим, чітким ритмом, а їх герої знайомі дітям. При заучуванні віршованих текстів можна користуватися методичними рекомендаціями, але вносити певні поправки з урахуванням мовних особливостей дитини:
1.Кожний новий вірш дорослий читає двічі.
2.Після цього читається кожен рядок вірша, а дитина повторює.
3. Далі задаються питання за змістом вірша, що допомагає дитині усвідомити основну думку.
4. Після цього з'ясовується, які слова дитині незрозумілі і в доступній формі пояснюється їх значення.
5. Заучування віршів  сприяє розвитку  у дитини почуття ритму, розвитку мнемічних процесів.

    Тому можна при заучуванні вірша відплескувати або відстукувати його ритм, зберігаючи виразність читання. При заучуванні вірші добре використовувати і деякі ігрові прийоми. Читати по ролям. Таке читання близько до гри-драматизації і сприймається дітьми з великим інтересом.

     Супроводжувати читання вірша можна грою. Рекомендується підбирати до знайомих дитині віршів відповідні картинки. Картинки  викладаються, а дорослий читає вірш. З метою повторення і кращого запам'ятовування вивчених віршів можна запропонувати такий прийом роботи. Виставляються кілька картинок або іграшок. про які дитина вчила вірші. Дитина повинна пригадати ці вірші.

Таблиця засвоєння дітьми звуків мови

Дитина росте та розвивається. Відповідно відбувається розвиток її мовлення. Основними структурними компонентами мовлення є: звуковий склад, словник та граматична будова. Пам’ятайте, що кожна дитина – індивідуальна, особлива і, відповідно, загальний та мовленнєвий розвиток у різних дітей може мати деякі відмінності. Одні діти у віці 4-5 років вже чітко вимовляють усі звуки нашої мови, а в інших відмічається порушення вимови більшості звуків. Пропонуємо Вам таблицю, в якій наведений орієнтовний порядок засвоєння дітьми звуків нашої мови.

Особливості  розвитку  мовлення

у дітей старшого дошкільного віку

Консультація для батьків

вчителя-логопеда Олени ПЕТУНІНОЇ

У цьому віці речення в структурному відношенні значно ускладнюються не тільки за рахунок простих речень, але й складних, зростає їхній обсяг. Усе рідше дитина допускає помилки в узгодженні слів, у відмінкових закінченнях іменників і прикметників, часто правильно вживає родовий відмінок іменників у множині (вікон, ламп, олівців). Вона легко утворює нові іменники й інші частини мови за допомогою суфіксів (учить дітей — учитель, читає книги— читач, будує будинок— будівельник), утворює прикметники від іменників (ключ від заліза — залізний).

У дитини шостого року життя вдосконалюється зв'язне, монологічне мовлення. Вона може без допомоги дорослого передати зміст невеликої казки, оповідання, мультфільму, описати ті або інші події, свідком яких він був. Прагнучи до того, щоб слухачем його висловлення було правильне, зрозуміле, дитина досить охоче пояснює деталі свого оповідання, спеціально повторює окремі його частини.
На шостому року життя м'язи артикуляційного апарата досить зміцніли й діти здатні правильно вимовляти всі звуки рідної мови. Однак у деяких дітей у цьому віці ще тільки закінчується правильне засвоєння шиплячих звуків, звуків л, р.
У спілкуванні з однолітками й дорослими діти користуються помірною гучністю голосу, але в міру необхідності здатні говорити голосніше й тихіше, тобто можуть порівнювати гучність свого висловлення з урахуванням відстані до слухача, характеру висловлення. У повсякденному спілкуванні діти користуються помірним темпом, але при переказах мовлення дітей часто вповільнена за рахунок тривалих необґрунтованих затримок, пауз. Однак у моменти емоційного підйому, будучи під враженням переглянутого фільму, прочитаної казки, вони в процесі висловлення часто не в змозі проконтролювати своє мовлення й говорять голосніше й швидше звичайного.
Вимова шостирічних дітей мало чим відрізняється від мовлення дорослих, труднощі відзначаються лише в тих випадках, коли в мовленні зустрічаються важкі для вимови нові слова або слова, насичені сполученнями звуків, які, вимовляючи, вони ще недостатньо чітко диференціюють, наприклад, звуки с і ш. Але до семи років за умови систематичної роботинад вимовою діти й із цим цілком добре справляються.

Особливості мовного розвитку дітей старшого дошкільного віку                   

На цьому життєвому етапі триває вдосконалювання всіх сторін мовлення дитини. Усе чистіше стає вимова, більш розгорнутими фрази, точніше висловлення. Дитина не тільки виділяє ознаки в предметах і явищах, але й починає встановлювати причинно-наслідкові зв'язки між ними. Маючи досить розвинене активне мовлення, дошкільник намагається розповідатий відповідатина питання так, щоб навколишнім його слухачам було ясно й зрозуміло, що він їм хоче сказати. Одночасно з розвитком самокритичного відношення до свого висловлення в дитини з'являється й більше критичне відношення до мовлення однолітків. При описі предметів і явищ він робить спроби передавати до них своє емоційне відношення. Збагачення й розширення словника здійснюється не тільки за рахунок ознайомлення з новими предметами, їхніми властивостями і якостями, новими словами, що позначають дії, але й за рахунок назв окремих частин, деталей предметів, за рахунок використання нових суфіксів, префіксів, які діти починають широко вживати. Все частіше в мовленні дитини з'являються узагальнюючі іменники, прикметники, що позначають матеріал, властивості, стан предметів. За рік словник збільшується на 1000 — 1200 слів.
Незважаючи на значне розширення лексики, дитина ще далека від вільного користування словами. Гарною перевіркою й показником оволодіння словникомє вміння дітей підбирати протилежні за змістом слова (антоніми): іменники (вхід — вихід), прикметники (гарний — поганий), прислівники (швидко — повільно), дієслова (говорить — мовчить); добирати найбільшу кількість прикметників до іменників (Який може бути дощ?— Холодний, сильний, грибний, дрібний, короткочасний), прислівників (Як може говорити хлопчик?— Швидко, добре, повільно, чітко, тихо, голосно й т.д.); добирати близькі за змістом слова - синоніми(наприклад, до слова ходити- йти, крокувати, тупотіти й т.д.). Удосконалювання зв'язного мовлення неможливе без оволодіння граматично правильним мовленням. На шостому році дитина опановує граматичним ладом і користується ним досить вільно.

Навички спілкування – основний показник готовності

 до шкільного навчання

- Сформованість у дитини ставлення до вчителя як до дорослого, який володіє особливими соціальними функціями;

- Розвиток  необхідних форм спілкування з однолітками (уміння встановлювати рівноправні стосунки тощо).

Навички спілкування дитини з дорослим дуже важливі, але цього недостатньо для формування комунікабельності. Вони повинні доповнюватись розвитком уміння спілкуватись, взаємодіяти з ровесниками.

Cпілкування з однолітками сприяє успішній адаптації в дитячому колективі, допомагає налагоджувати стосунки, зважаючи на думку оточення, без прагнення зайняти кращі ролі з використанням залякування, погроз, конфліктів Сформованість уявлень дитини щодо певної статі і володіння відповідними формами поведінки.

Отже, готовність дитини до школи, її майбутній успіх тісно пов’язані з тим, як вона ставиться до школи, наскільки контактує з однолітками і дорослими, як поводиться в конфліктних ситуаціях.

Особистісний компонент готовності до шкільного навчання

Особистісний компонент готовності передбачає кілька показників:

• самооцінка дитини шестирічного віку. До початку навчання в школі у дитини має бути сформована адекватна самооцінка. Самооцінка визначає характер ставлення до різних видів діяльності, впливає на взаємини однолітками, вчителем, стимулює або затримує просування школяра в навчальній діяльності.

Наприкінці дошкільного віку дитина прагне узгодженості свого ставлення і оцінки оточення з оцінками і ставленням дорослого. Цією особливістю шестирічки треба вміло користуватись дорослим у формуванні самооцінки дитини. Адже самооцінка значною мірою визначає рівень активності особистості. Діти з високою самооцінкою почуваються в класі більш упевнено, сміливо, активно виявляють свої інтереси, ставлять перед собою вишу мету, ніж ті, хто за рівних умов занижує самооцінку.

• Рівень домагань. На підставі самооцінки складається і рівень домагань, який, на погляд дитини, їй під силу. Популярність дитини у групі, її загальна самооцінка залежить насамперед від успіху, який вона намагається здобути в сумісній дитячій діяльності. Таким чином, якщо забезпечити успіх діяльності малоактивним шестирічкам, які не користуються значною популярністю серед дітей, то це може привести до зміни їхньої позиції і стати ефективним засобом нормалізації відносин з однолітками, підвищити самооцінку дітей, їхню впевненість у собі.

Діти ростуть швидко. Здавалось би ще тільки вчора ви хвилювалися за свого малюка, коли вперше відвели його до дитячого садочка, а на порозі вже нове випробування – школа. Як зробити так, щоб ваш малюк швидко і безболісно адаптувався до нових умов? У чому полягає психологічна підготовка першачків?

Успішність в навчанні, в першу чергу, залежить від таких важливих якостей, як уміння контролювати свою поведінку, переступати через миттєві бажання на користь тому, що, дійсно, необхідно. Сюди ж варто додати акуратність, допитливість, добре розвинену пам’ять, увагу, мислення і мовлення. Психологічна підготовка до школи як раз і полягає в закріпленні цих якостей в характері вашої дитини.

       Вправи, які допоможуть вашому малюку розвинути увагу, пам’ять і мислення.

Всі заняття проводяться в ігровій формі. Гра – єдина стихія дитини, і саме в грі дошкільнятко краще засвоює інформацію.

Вправи на розвиток уваги

Сама перша з них – вправа «Знайди відмінності». Візьміть, наприклад, двох іграшкових зайців чи ляльок і попросіть дитину знайти якомога більше відмінностей між ними (розмір, колір, одяг). Також можна знаходити відмінності між кількістю, формою, довжиною і шириною різноманітних предметів. У якості наочного матеріалу підійдуть картинки з дитячих журналів або будь-які побутові предмети.

Вправа "Що змінилося" Для виконання іншої вправи візьміть групу предметів, попросіть малюка розглянути їх і відвернутися до стіни, а в цей час сховайте один із предметів або поміняйте їх місцями. Дитина повинна визначити які саме зміни відбулися.

Вправа "Опиши предмет" Для розвитку пам’яті чудово підходять вправи на опис предметів. Для цього дайте дитині деякий час потримати в руках будь-який предмет, а потім сховайте його. Дитина повинна описати предмет якомога точніше.

Розвитку мислення чудово сприяє гра «Що тут зайве?». Візьміть декілька картинок і попросіть дитину знайти серед них ту, котра за певною ознакою відрізняється від інших. Такою ознакою може бути колір, форма, розмір, клас (наприклад, дикі тварини і свійські тварини). Для розвитку мовлення вчіть з малюком вірші, просіть переказати вам казки, розповідати історію за картинками, а саме найголовніше – якомога більше розмовляйте зі своїм сином чи донькою на самі різноманітні теми.

КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ

ПІДГОТОВКА  РУКИ  ДИТИНИ

ДО ПИСЬМА

З чого починати? Звісно з навчання письма – важливий крок у розвитку дитини. Його не можна розглядати ізольовано , а лише у взаємозв’язку з розвитком усного мовлення. І це невипадково, адже письмо , як і слухання й говоріння, є одним із видів мовленнєвої діяльності. Процес письма постійно супроводжується усним мовленням, оскільки дитина диктує собі те, що має записати. Якщо дошкільник має певні вади у вимові окремих звуків, це в майбутньому може негативно позначитися на письмі – спричинятиме помилки та пропуск і заміну літер. Тому розвиток усного мовлення є одним із пріоритетних напрямків підготовки руки дитини до письма.

Дослідження науковців свідчать про те, що рівень розвитку мовлення дітей залежить від ступеня сформованості дрібної моторики пальців рук. Недарма народна педагогіка впродовж багатьох століть зберігає значну кількість фольклорних творів, використання яких супроводжується активними рухами: «Сорока-ворона», «Пальчику,пальчику», «Горошок, бобошок» тощо.

Рухи пальців і кисті руки розвиваються в дитини поступово протягом усього дошкільного життя. Однак, на момент вступу дитини до школи не завершується процес закостеніння пальців кисті руки. Цим пояснюється невпевненість у рухах, дрижання пальців під час проведення прямих ліній, написання овалів та напівовалів, швидка втомлюваність. Труднощі, з якими стискається дитина під час письма, викликають у неї негативне ставлення до цієї діяльності. Тому дитина, яка робить лише перші кроки в набутті графічної навички письма, потребує постійної допомоги дорослого, адже саме він має перетворити складну для дитини діяльність на цікаву гру. Із чого тренування, з розминки, зі своєрідної зарядки для пальчиків. Ось наші рекомендації.

«БУДУ ВПРАВНИМ МУЗИКАНТОМ»- імітація гри на різних музичних інструментах (піаніно, скрипка, гітара, балалайка, бубон, флейта, сопілка, баян).

«ПАЛЬЧИКИ КРОКУЮТЬ» – імітація рухів для вимірювання довжини стола.

«УПІЙМАЮ – НЕ ВПУЩУ» – захопити і утримувати пальчиками будь-який предмет, іграшку.

«ПІДЙОМНИЙ КРАН» – перенести будь-який предмет кінчиками пальців з одного місця на інший.

«НАНИЖУНАМИСТЕЧКО» – нанизати на ниточку намистинки.

«УМІЛІРУЧКИ» – імітація рухів , які виконуються під час певної роботи ( як бабуся ліпить вареники, як дідусь пиляє дрова, як мама пришиває ґудзик, як тата керує машиною).

«ПАЛЬЧИКИ ТАНЦЮЮТЬ» – імітація пальчиками танцювальних рухів на столі.

Під час проведення тренувальних вправ слід пам’ятати, що вправляння стає цікавішим і ефективнішим, якщо набуває творчого характеру. Додавши трішки фантазії, руки дитини можна легко перетворити на казкових персонажів ( лисичку, зайчика, вовка), на різноманітні предмети (будиночок, стіл, човник ). Якщо ще й вивчити вірш і розіграти його за допомогою рук, то вже ніхто не згадає, що пальчикова гімнастика – це необхідна підготовча вправа для письма, оскільки дії з руками стають самостійними і мотивованими, підтримуються внутрішнім інтересом дитини до участі у своєрідній пальчиковій драматизації.

Після гімнастики слід виконати основні вправи – вправи з письма. Варто пам’ятати , що їх тривалість не повинна перевищувати 5 хвилин. Завдання батьків чи педагога під час організації та проведення їх полягає в пошуку додаткових стимулів, які б викликали в дітей інтерес і бажання виконувати непрості завдання. Таким стимулом , безперечно, можуть стати художні твори. Використання дитячої літератури в процесі підготовки до письма є необхідним засобом навчання, оскільки в школі під час виконання письмових вправ від дітей вимагається вміння уважно слухати, запам’ятовувати і відтворювати на папері сприйняту інформацію. Ось чому й підготовчі вправи з письма для дітей дошкільного віку повинні мати комплексний характер для розвитку всіх необхідних навичок.

Підготовка дитини до школи

( рекомендації батькам)

1. Частіше розмовляйте у присутності дитини про школу, шкільне життя. Спрямовуйте дитину на серйозне ставлення до навчання.

2. Не приховуйте труднощів, які чекають малюка у школі, але формуйте у нього впевненість у їх подоланні.

3. Частіше звертайте увагу дитини на її зовнішній вигляд, хороші вчинки школярів.
4. Навчіть сина чи дочку найпростіших навичок самообслуговування (вмиватися, чистити зуби, одягатися, доглядати одяг, акуратно їсти).

5. Привчіть дитину лягати спати та вставати у певний час (лягати спати не пізніше дев’ятій годині вечора, вставати о сьомій годині ранку).

6. Заохочуйте малюка до малювання кольоровими олівцями, письма ручкою (написання паличок, кружечків, квадратиків).

7. прищеплюйте дитині дбайливе ставлення до книжок, олівців, зошитів, фломастерів. Навчіть їх правильно гортати сторінки.

8. Не стримуйте інтерес до навчання, заохочуйте малюка до набуття знань, обміну враженнями від почутого, побаченого.

9. У будь – якій конфліктній ситуації не принижуйте гідності дитини, прагніть заохотити її до самовдосконалення.

10. Завжди прагніть підтримувати вихователя, вчителя, не критикуйте його в присутності дитини.

Консультація для батьків 

Психологічна готовність дитини до навчання у школі

«Роки чудес» – так називають дослідники перші п’ять років життя дитини. Закладені в цей час емоційне ставлення до життя, до людей, наявність або відсутність стимулів до інтелектуального розвитку визначають подальшу поведінку та спосіб мислення людини.

Готовність дитини до школизалежить передусім від батьків. Якщо дитина відвідує дитячий садок, то це залежить від вихователів, адже підготовка дитини до школи передбачена програмою дитячого садка. Але ці програми не повністю враховують психологічні аспекти проблеми. Отже, перед психологамистоїть завдання розробки критеріїв і показників саме психологічної готовності дітей до навчання.

Особливої уваги потребують так звані «домашні діти», які не відвідували дитячий садок. Вони, як правило, менш комунікабельні, важче встановлюють контакти з учителем та однолітками, не дуже комфортно почуваються в колективі, бояться залишатись у школі без батьків.

Часто батьки, а іноді й учителі, вважають основними показниками готовності до школи ознайомлення дитини з літерами, вміння читати, рахувати, знання віршів та пісень. Однак дослідження показують, що це мало впливає на успішність навчання. Відсутність цих умінь не потребує спеціальної індивідуальної роботи з дитиною, оскільки їх формування передбачається програмою та методикою навчання.

Психологічна готовність до школи – це такий рівень психічного розвитку дитини, який створює умови для успішного опанування навчальної діяльності.

Компоненти психологічної готовності:

• мотиваційний;
• інтелектуальний;
•  вольовий;
•  емоційний;
•  особистісний.

Мотиваційний компонент відображає бажання чи небажання дитини навчатися. Він дуже важливий, бо від нього залежить входження дитини в нову для неї діяльність, яка відрізняється від ігрової своєю обов’язковістю, розумовим напруженням, необхідністю подолання труднощів тощо. Розрізняють внутрішні, або пізнавальні, мотиви учіння, що характеризуються потребою в інтелектуальній активності, пізнавальним інтересом; і зовнішні, або соціальні, що виявляються в бажанні займатися суспільно значущою діяльністю, у ставленні до вчителя як до представника суспільства, авторитет якого є бездоганним. Внутрішні та зовнішні мотиви учіння складають внутрішню позицію школяра, яка є одним з основних показників психологічної готовності до навчання.

Про наявність внутрішньої позиції учня можна говорити, якщо дитина:

1) Ставиться до вступу до школи та до перебування в ній позитивно, навіть в умовах необов’язкового відвідування школи прагне занять специфічно шкільного змісту;

2) Виявляє особливий інтерес до нового, власне шкільного змісту занять, віддає перевагу урокам грамоти та лічби, а не заняттям дошкільного типу (малювання, співи, фізкультура тощо), має належне уявлення про підготовку до школи;

3) Відмовляється від характерної для дошкільного дитинства організації діяльності та поведінки (віддає перевагу колективним класним заняттям, а не індивідуальному навчанню вдома; позитивно ставиться до загальноприйнятих норм поведінки (дисципліни);

4) Віддає перевагу традиційному для навчальних закладів способу виявлення рівня її досягнень (оцінка) перед іншими видами заохочення, характерними для безпосередньо-особистісних відносин (солодощі, подарунки);

5) Визнає авторитет учителя.

При вивченні мотиваційної готовності до навчання необхідно насамперед діагностувати внутрішні мотиви (наприклад, шляхом бесіди). Педагогічна робота в перші тижні навчання дітей у школі має бути спрямована на формування внутрішніх мотивів навчання.

Інтелектуальний, вольовий та емоційний компоненти

готовності дитини до школи

Інтелектуальний компонент  готовності дитини до школи передбачає:

• обізнаність, яка характеризується обсягом знань про навколишній світ: живу й неживу природу, деякі соціальні явища тощо;
• рівень розвитку пізнавальної сфери, що визначається диференційованістю (перцептивною зрілістю), довільною концентрацією уваги, аналітичним мисленням (здатністю розуміти суттєві ознаки і зв’язки між явищами), раціональним підходом до дійсності (відносним послабленням значення уяви), логічним запам’ятовуванням.

Проводячи корекційну роботу з інтелектуально непідготовленими дітьми, необхідно використовувати ігри, які розширюють світогляд дитини, тренують увагу, пам’ять, фонематичний слух, моторику та логічні ігри.

Вольовий компонент виявляється в умінні керувати своєю поведінкою, у певному рівні розвитку довільності пізнавальних процесів. Навчання в школі потребує довільного сприймання, тобто вміння не тільки слухати, а й чути вчителя, товаришів, довільного запам’ятовування й відтворення, вміння довільно виконувати дії, робити не тільки те, що цікаво, а й те, що потрібно, доводити розпочату справу до кінця.

Емоційний компонент готовності виявляється в тому, що дитина іде до школи із задоволенням, радістю, довірою. Ці переживання роблять її відкритою для контактів з учителем, новими товаришами, підтримують впевненість у собі, прагнення знайти своє місце серед однолітків. Важливим моментом емоційної готовності є переживання, пов’язані з самою навчальною діяльністю та її першими результатами.

У проведенні психокорекційної роботи необхідно вчити дитину формувати мету, засоби її досягнення, бачити кінцевий результат своїх дій, вчинків, брати на себе відповідальність. Можна використовувати також комплекс занять із психогімнастики.

Пам’ятка для батьків

Створення позитивного ставлення до школи  у дошкільника

     Найкраще розпочати підготовку до школи з ігор, під час яких дитина набуває нових знань, умінь і навичок, а також розвиває свої здібності. Мова ігор дуже зрозуміла дитині, оскільки на цьому етапі вона засвоює культуру саме таким чином.

1. Прагніть не створювати у дитини враження, що заняття та ігри з нею є сенсом вашого життя, тому грайтеся з малюком, наприклад, під час приготування вечері на кухні («Чого не стало?», «Що змінилося?», «Назви всі предмети на столі одним словом», «Чому одні продукти кладемо в першу шафу, а інші – у другу?» та ін.), по дорозі в дитячий садок, у машині, в автобусі ( «Слова – міста», «Назви одним словом», «Я знаю п’ять назв квітів, посуду, меблів…» тощо).
2. Заняття вимагають систематичності: 10-15 хвилин щодня дадуть кращий результат, аніж година-дві у вихідні.
3. Не забувайте оцінювати успіхи дитини, а при невдачах підбадьорюйте її словами: «Давай спробуємо разом, я впевнена, все вийде», «Якби ти зробив так (показ, пояснення), то було б іще краще».
4. Діти емоційно чуйні, тому якщо вам не хочеться грати в якусь гру, або ви погано почуваєтеся, то краще відкласти заняття. З поганим настоєм не грайтеся з дитиною. Ігрове спілкування має бути цікавим і для неї, і для вас.
5. Сходіть з дитиною у школу, де вона буде вчитися, покажіть їй, де роздягальня, їдальня, туалет.
6. Розповідайте дитині про розпорядок дня у школі, про те, чим займаються діти під час уроку, в яких випадках можна звернутися до вчителя.
7. Поділіться власним досвідом шкільного життя, звичайно, якщо він позитивний, розкажіть про смішний випадок на уроці.
8. Читайте розповіді про школу, школярів, учителів.
9. Прагніть створити у дитини адекватне, об’єктивне уявлення про школу і навчання, не ідеалізуючи, але й не залякуючи майбутнього учня. Адже відоме перестає бути незрозумілим.